Я так ніжно тебе покохала,
Та життя дарувало журбу,
наче промінь тебе зігрівала,
наче світло я падала в тьму.
та тепло не змогло обігріти,
у безодню зникало воно,
а промінчик не зміг освітити
те зухвальство, що в тобі було.
я стонала, молила, благала тебе,
та одначе я мила не стала,
і осяяних світлом блакитних небес
я болюче на землю упала.
у минулому я залишила надію,
а в теперішнє взяла болючу любов,
про майбутнє плекала тонку, вічну мрію,
освятила її пилом марних розмов.
та ти болюче ранив душу,
пробач, я не змогла стерпіть,
і мить в житті зіскала слушну,
щоб до небес навік злетіть.
ти очей не відводив від мене в труні,
на очах твоїх біль появився,
згасла тайна відкрилась мені :
ти навік тепер долі скорився.
зрозумів, - я дарунком для тебе була,
доля радила нам бути разом,
та одначе не зміг цінувать,
те що дано було так одразу!!!
моя душа з твоєю поряд,
у кожну мить, лише повір,
в хвилини щастя, в миті горя,
я біля тебе, милий мій!!
|
