Синичка желтогрудая Звенит пустой посудою – В кормушке нет зерна… …Насыплю ей пшена.
СИНИЧКА Нема зерна у годівничці! Так їсти хочеться синичці! Так змерзла пташечка моя! …Побільш насиплю їй пшона.
Ц Ы П Л Е Н О Ч Е К ( КУРЧА)
Наседка закудахтала – Цыпленочек пропал… …А он сидел под травкою
К У Р Ч А Ой, квочка заквохтала! – Курча моє пропало! – Те ж сидячі під травкою Так солоденько спало.
Р Ы Б А К Окунь плавает в реке, Удочка в моей руке, На крючок надет червяк. …А я маленький рыбак.
РИБАЛКА В річці рибка окуньок, У руці моїй сачок, Вудлище, як палка. …Я малий рибалка.
Д Р А К О Н Ч И К А я маленький дракончик Есть на шапочке помпончик, У меня богатства мира. …Все дракончики банкиры.
Д Р А К О Н Ч И К Я – малесенький дракончик! Є на шапочці помпончик. Зодягнув сюртук красивий, Заховав всі гроші в скрині. …О, багатий я дракон! А з грошима поряд трон.
Х Р Ю Ш К И
Хрюшки, как дети, все любят поспать, Любят они по садочку гулять, Любят они пяточком покопать, Острым копытцем о дверь постучать. Вот они милые свинки: «Хрю-хрю!» …Розовых хрюшек я очень люблю!
СВИНКИ
Свинки, мов діти так люблять поспати! Люблять вони по садочку гуляти! Носиком люблять земельку порити! …Як мені свинок малих не любити!
У Т О Ч К И
У уточек мягкие крылья, У уточек нежное брюшко, Их любит девчонка София, Их любит мальчишка Илюшка. Какая веселая доля! Какое пушистое брюшко! Какая счастливая Соня, Что счастлив братишка Илюшка!
КАЧЕЧКИ
У качечок пухнастенькі крила, У качечок ніжненька грудка, Їх люблять маленька Софійка, Її брат малятко Андрійка. У діток щаслива доля! Щасливі Ілля и Соня, …Андрійко качок не боїться, Вони ж е домашня птиця.
С О Н Я
Наша Соня спать не любит, Утром всех она разбудит, Станет коврик выбивать, Застилать свою кровать. Приведет весь дом в порядок, Выдернет сорняк из грядок. Соня Солнышком сияет. Соня МАМЕ помогает.
СОНЯ
Спати Сонечка не любить, Ранком всіх вона розбудить, Стане килим вибивати, Ліжко гарно застеляти. В хати наведе порядок, Будяки зірве зі грядок. …Соня сонечком сіяє! …С радістю допомагає.
К А Т Я
Розочкой алой Катюша цветет, Всюду с собою веселье несет, Книги читает и песни поет, Доброю девочкой Катя живет. Любит Катюша бабусю свою: - Бабушка, песню тебе я спою. Как хороша Украина моя! Как зелены и прекрасны поля! Желтая осень! Вся в белом весна! …Умная Катя! И ОЧЕНЬ честна! Добрая Катя! И ОЧЕНЬ умна. Славная девочка Катя моя!
КА Т Я
Катя – трояндочка! Катя - зоря! Бабці любесенькій пісні співає. Про працьовитий і щедрий наш край, Про Слобожанський квітучий розмай!
С Ч А С Т Ь Е Яркая косыночка, Девочка тростиночка Парню улыбается – Светлячки-глаза. А сама так светится, Будто изумрудная, На плече у девочки Русая коса. Вот ромашка белая – Счастье нагадается, Заискрился весело Бриллиант росы, А с ресниц девчоночьих, Видимо, от радости, Катится хрустальная Капелька слезы.
Щ А С Т Я
Світленька хустиночка, Дівчинка – зориночка, Хлопцю посміхається. …Боса по росі! А сама так світиться, Мов перлинка міниться, Стрічка переливчаста В русої косі. Ось ромашки – квіточці! …Щастя нагадається! Заіскрився весело Ізумруд роси. А по щічках дівчинки, ( то ж, мабуть, від радості) Кришталева котиться Крапелька сльозИ.
У Ч И Т Е Л Ь Н И Ц Е Ничего совсем не знала Я – ни буквы, ни слова. Не читала, не писала, Будто крот слепой жила. - Вы мои открыли глазки! Напишу о Вас я сказки.
ВЧИТЕЛЬЦІ
Нічогісінько не знала, Мовби кріт сліпий жила: Не читала, не писала, Бо була зовсім мала. Очі Ви мої відкрили, Відростили мої крила. …Дякую за вашу ласку. …Напишу о Вас я казку.
ДОЖДИК! ДОЖДИК!
Дождик! Дождичек грибной! Капай! Капай! – песни пой. …Чтобы листья зеленели, Фрукты, овощи созрели, Почва влагой напивалась, Солнце в лужицах смеялось. Ах ты, дождичек, мой друг! Сколько радости вокруг! Дождик! Дождичек родной! Весь в грязи иду домой! Сапоги не буду мыть! Не устал, чтоб дождик лить!
ДОЩИК! ДОЩИК!
Дощик! Дощичок стрибай! Та земельку поливай! Щоб пшеничка зеленіла! Красне яблучко поспіло! Абрикосі наливались! …И хлоп’ятам все дісталось! Додавай усім снаги! Скільки щастя навкруги! Дощик! Дощичок, стрункий! Всі в грязюці чобітки! …Чобітки не стану мити, Не стихав щоб дощик лити!
Д И Р Е К Т О Р
Ходит важно наш директор, Он в костюме, с ним портфель. …Пролетело быстро лето. Завтра в школу! - первый день. Буду хорошо учиться, Чтобы всё про всё узнать, Чтобы жизнью насладиться, И директором МНЕ стать.
ДИРЕКТОР
Ой, поважний наш директор! У костюмі, з ним портфель. Пролетіло швидко літо, Завтра в школу! – перший день. Буду вчитися я гарно, Щоби все про все пізнать. Щоб життя пройшло не марно. …Щоб директором теж стать.
МАТЕМАТИКА
Кая я узнаю объёмы посуды? И расстоянье отсюда досюда? Как я узнаю, сколь весит пирог? Чем мне отдать свой копеечный долг? Как я монеты свои сосчитаю? …О, математику я уважаю!
МАТЕМАТИКА
З нею я розмірі можу всі знати, Цифрі до цифри я можу додати, Скільки затягне на вагах пиріг, З нею відміряю відстань доріг. Зможу борги копійчані віддати, Всі негаразді поможе владнати, З нею я зможу життя покохати. …О, математика! – ходимо до хати.
Х И М И Я
Слово мягкое такое, Будто облака пушок. Тайны атома откроет, Формул целый в ней мешок. Объяснит строенье соли, Чем загадочен уран. …Учи химию, мой милый! …Не сказали, чтоб – болван.
Х І М І Я
Складнощі розкриє враз, Таємниці всі розвіє. Золото яке у нас? Що ж таке вода? Повітря? …Формул повний в ній лантух! …Хімія! – наш кращий друг.
ФИЗИКА
Физика ! - нежная тётя. Будто фиалка – фи-фи. …Как сделать свет? – узнаёте. Как до науки пройти. Всюду магнитные волны! Радио! Телеэкран! Физика! – сделан компьютер. А из песочка - стакан.
Ф І З И К А
Фізика! – тітонька ніжна. Мовби фіалка фі - фі. З ній запалити світ можна. І від проблем утекти. Хвилі магнітні та струми, Радіо, телеекран. З фізикой зробиш компьютєр. І із пісчіни - стакан.
ОТКУДА ПЕЧЕНЬЕ НА НАШЕМ СТОЛЕ?
Откуда печенье на нашем столе? Хлеб белый, хлеб чёрный так нравятся мне. Откуда пельмени, и кашка, и суп? - Прекрасен, почётен КРЕСТЬЯНИНА ТРУД! Он трактором вспашет земельку свою, Пшеничку посеет, ей скажет: « Люблю»! Вся в тучных колосьях родная земля, Плоды его жизни все скушаю я. Пшеничные зёрна смелю на муку, И блинчиков вкусных себе напеку, Я курам насыплю в кормушку зерна, Как пашет крестьянин, взгляну из окна. Мне так хорошо на шестом этаже! Я вырос! Мне надо трудиться уже. Я выучу трактор, освою комбайн, И вот я учёный степной капитан! Пашу я и сею, пшеницу кошу, Огромную пользу стране приношу!
Р О Д И Н А
Блеснёт звезда из поднебесья, Развеселится соловей, Веселую затянет песню, России - родине моей. Открою дверь в поля седые, В луга нежнейшей синевы… О, россияне удалые! – Нигде не подводили мы. О, наше русское раздолье! О, плодородная земля! О, хлебосольные застолья! - Всё – это Родина моя!
БАТЬКІВЩИНА
Сяйне зоря із піднебесся, І соловейко заспіва, Росії він затягне пісню, До неї в нас любов жива. Російське вільнеє роздолля! Багата на врожай земля! О, хлібодарна щедра доля! …Все це Вітчизнонька моя!
Р О С С И Я
Благоухание России Из нежных веточек берез, Из необъятной мглы и сини, Из ясных глаз, из ярких звёзд. Благоухание России Из жёлтых спелых колосков, Что хлебный дух вокруг разлили… …От изобилия цветов. От васильков, полыней горьких, От чабреца и медуниц, От сёл, разбросанных по взгоркам, От добродушных русских лиц. Благоухание России От плодородности её. …Любовь к ней будто бы вонзили Мне в сердце русское моё!
Р О С І Я Духмяні запахи Росії З березових гнучких гілок, З роздолля сонця, мли и сині, З очей яскравих і зірок. Духмяні запахи Росії Від моря жовтого пшениць, Де вітер хлібний дух розвіяв, Від селищ, і від гарних міст. Духмяність запахам Росії Земля родюча придає, Любов до неї палко гріє Російське серденько моє!
Р У С С К И Й Я З Ы К
Русский язык блещет жёлудем спелым, Не шепелявит и звуки не рвёт, Можно назвать его лебедем белым, Что в бесконечный собрался полёт. Ветрен, любим, и наивен, и громок, Нет ему равных, по силе души, Лирики нежной напев его тонок, Гневен! – не любит он фальши и лжи. Русский язык! - родниковая заводь. Лёгкой кувшинкой к сердечку прильнёт. Русский язык! - это древности память. Это сосуд, что напиться даёт.
Р О С І Ї С К А М О В А
Мова російська ти жолудем стиглим, Сяєш! Не скиглиш и звуки не рвеш. Стрімко зринаєш ти лебедем білим. Ти у польоті нестримнім живеш. Мова напрочуд гучна і наївна, Рівних немає по силі души, Наспів ліричній, тонкий, переливний; Суворий та гнівний – не терпить брехні. Мова російська! – Прозоре джерельце! В озеро горне латаття своє. Прадідів мовлення в нашому серці. …Чиста криниця! – напитись дає.
